Я вірю в поради щодо кар'єри. Я отримала багато цього, дала багато, читала, дивилася і чула всілякі поради для жінок, які намагаються залишити слід у своїй професії. Але я також бачив, як жінки порушували стільки заповідей, скільки вони дотримувалися, що говорить про те, що, як В стилі Можна сказати, порада настільки хороша, наскільки це відчувається, коли ви її приміряєте.
Просто тому, що якась частина професійної мудрості шикарна, не означає, що вона вам підійде. Коли я прийшов до робочої сили, стоячи за командою жінок-піонерів у галузях, де переважають чоловіки, ми носили квадратні піджаки та блузки з краватками та огидними наплечниками, ніби це якось маскує нас, коли ми проникаємо в ці дільничні. Це часто було просто соромно, оскільки більшість із нас жахливо імітували чоловічу поведінку — це було схоже на чечетку на ковзанах.
З тих пір кожне покоління працюючих жінок зібрало свої євангелії: нам сказали спертися, простягнутися, прокласти курс, але слідувати своєму серцю, говорити, але слухати, зосереджуватися, коли ви виконуєте багато завдань. Деякі поради працюють лише в тому випадку, якщо більшість людей ігнорує їх: «Ніколи не обідайте з кимось молодшим для вас». Деякі суперечать самому собі: «Цілься високо, але будь реалістом».
У цьому році Фортуна Міжнародний саміт найвпливовіших жінок в Лондон, бізнес-лідери з десятків країн поділилися чітким уявленням про культуру управління. Але я припускаю, що жінки, які приймуть участь, не забудуть міністра шведського кабінету, який згадав, що як мати 4-місячних близнюків і вітається королем, коли через неї витікає грудне молоко сорочка. Незручно? Звичайно. Але це також мотивує, оскільки вона усвідомила, що багато інших жінок стикаються з такими ж проблемами, і тепер їй пощастило допомогти їм.
Коли я починав давно в час, Я відчайдушно прагнув, щоб журналісти, якими я захоплювався, вважали мене жорстоким і кмітливим. Мене взяли на роботу як перевіряючу факти на неповний робочий день в епоху, коли мало жінок найняли письменниками чи редакторами, хоча в мене була одна старша письменниця запросіть мене непомітно взяти на себе його обов'язки, поки він виходив на довгу п'яну вечерю, щоб я міг побачити, як мій текст був би відредагований, якби я був чоловік. Через якийсь рік мене перевели з міжнародної та ділової секцій у «Модерн». Живі сторінки, які, як я боявся, означають кар'єру, проведену відстежуючи тенденції смаків морозива та гольфу вбрання. «Я ненавиджу секцію Living», — скиглив я своєму мудрому пораднику Отто, переконаний, що на цьому моє коротке перебування на посаді серйозної людини закінчилося.
Крім того, розділ «Жива» керувала одна жахлива жінка-редактор, яка мала репутацію того, що закінчила кар’єру ще до її початку. Усе, що я чув, говорило мені, що тепер я налаштований на провал. Отто лише посміхнувся мені, коли я вийшов. «Це найкраще, що могло з тобою статися», — сказав він. Він мав рацію. Леді-дракон виявилася однією з найкращих, над якою я коли-небудь працював — лютою, мудрою, вимогливою та захисний, з бездоганним смаком і бажанням змовитися про те, як ми могли б вирішити деякі труднощі предметів. Ось чому одна з перших великих історій, які я написав, була про право на смерть. Протягом останніх років у мене було багато випадків відкидати підступні стереотипи про жінок-керівників, найбільше навчившись у босів, про яких мене найбільше попереджали.
Коли чотири роки тому я став головним редактором, я отримав усілякі свіжі поради щодо лідерства. Візьміть собі заслугу за успіх, а не розповідайте про те, наскільки велика ваша команда. Лідерство – це мистецтво перформансу, автентичність переоцінюється, підробляйте, поки не досягнете цього. Я підозрюю, що це означає, що не дозволяйте нікому накопичувати занадто багато влади, за винятком того, що я впевнений, що прогрес залежить від розподілу повноважень і розкриття талантів на кожному рівні, з якого часто потрібно просто вийти шлях.
Більшість жінок зрозуміли, що ніколи не варто плакати перед колегами, що я робив не раз. Раніше я журився, коли мою роботу називали «емоційною», але я відмовився від спроб змінити це. По-перше, ми опиняємося втягненими в цикл новин, керований більше емоціями — гнівом, відчуженням, тривогою — ніж антисептичним аналізом. І враховуючи те, що інформаційні організації вимагають від журналістів — довгі години роботи, невблаганний темп, у деяких випадках фізичні ризики — не можна уникнути особистих зв’язків, які виникають. Я став розглядати вразливість і певну кількість емоційного впливу як активи, а не ризики.
ВІДЕО: Найкраща порада Джесіки Альби щодо кар'єри
Можливо, важко порадити людям, як досягти успіху, коли ми не згодні з тим, що це таке. Слава, багатство, влада. Мета, рівновага, спокій. Якщо кожен з нас створює свої власні бачення реалізації, то випливає, що нам потрібно буде відповідним чином одягнутися, знайти час, знайти союзників, навчитися навичкам, уникати відволікаючих факторів. Я не можу уявити, що існує будь-яка універсальна теорія, щоб «досягти цього», крім тієї, що ми мода від наших інстинктів і випадковостей. Як сказав Оскар Уайльд, єдине, що можна зробити з хорошою порадою, — це передати її: «Вони ніколи не приносять користі».
Щоб отримати більше подібних історій, беріть В стилі's Вересневий випуск доступний у газетних кіосках та для цифрове завантаження в серп. 11.